Skip to content

Author: JH

Published on

Icon of the Resurrection of our Lord Jesus Christ.

Most Reverend Archbishops and Bishops,
Very Reverend and Reverend Fathers,
Venerable Brothers and Sisters in Monastic and Religious Life,
 Dearly Beloved Laity in Christ of the Ukrainian Greek-Catholic Church

Christ is Risen!

You have descended into the depths of the earth, O Christ,
And have broken the eternal bonds which held the captive,
And like Jonah from the whale on the third day,
You arose from the tomb!
— Ode 6, Paschal Canon

Beloved in Christ!

This year we approach the Pascha of Christ in the midst of particular challenges, suffering, cruelty, indignities, and ruin. For our people, in Ukraine and abroad, it would seem that the cross of our Lord was abruptly thrust upon our shoulders from the very beginning of Great Lent, and we have already been carrying it not for a day or two, a week or two, but continuously, day and night. For us, Holy Friday has become our daily bread, our everyday reality, and we do not know when the glorious day of victory over evil, hate, and violence will come. However, precisely today our Lord calls on us to have no doubt in the victory of light over darkness, life over death, truth over falsehood, and He assures us of His love and grace. From Him, our Risen Saviour, we draw strength in the midst of our suffering today. He is the source of our hope. Therefore, together with the apostle Paul, we say today: “We are afflicted in every way, but not crushed; perplexed, but not driven to despair… For we who live are always being given over to death for Jesus’ sake, so that the life of Jesus also may be manifested in our mortal flesh” (2 Cor. 4:8,11). In that spirit with confidence, we greet one another with the victorious salutation: Christ is risen! Truly, He is risen!

You have descended into the depths of the earth, O Christ…

In His suffering and death on the cross, Christ descends into the depths of our fallen human nature. Accepting the worst cruelty—betrayal, unlawful condemnation, mockery, spitting, strikes in the face, scourging, and killing (see Mk. 10:33-34), the Son of God takes upon Himself all the consequences of human sin. He touches the furthest distance from God, the worst human downfall, the greatest defacement of dignity, for which mankind was created. Possibly, this week in the context of war, when we read or listened to the Passion Gospels, we especially felt and experienced all that our Lord underwent for our salvation.

At the same time we have become aware of how human nature remains fallen, how the devil continues to control human beings, who have no God in their hearts. He who sows hatred and instigates war against one’s neighbour, opposes the Almighty. All war is a clear manifestation of the ruinous, murderous action of the devil, for only the evil one is able to spread fear and carry death in such a manner, is able to inflict such wounds, and destruction, and pain, and loss. And even when the path to recovery and healing of trauma may seem distant, closed, or unpassable for those suffering, we must remember that with the Risen Christ there is nothing that cannot be conquered or healed.

The war of russia against Ukraine is the latest war of a prison of nations that seeks to reestablish itself before our very eyes. The occupier once again brings to us chains, with which entire generations of our ancestors were fettered. The chains that bound the arms of cossacks who built Saint Petersburg. The chains that for centuries bound the intellectual and ecclesial life of Ukraine. The chains of serfs, chains of the Holodomor, chains of millions of deported and exiled Ukrainians, whose bones are strewn across the vast Siberian expanse “to the ends of the earth.” The ideologues of russia’s war against Ukraine state openly that our existence is a mistake of history—one that must be rectified precisely through “eternal bonds” of death and destruction. This is a war against the very right of the Ukrainian people to its own history, language, and culture, to its own independent country, its own existence.

From a spiritual perspective it has become clear how our aggressive neighbour is unable to cast aside his false idols and how in them he continues to pursue his greatness at our cost. With his cruise missiles, bombs, and artillery shells, he seeks to instill fear, to drive us into the depths of the earth and non-existence, to bind us with eternal chains. And precisely in those underground shelters a miracle takes place—one of common prayer, selfless help of neighbour, unbroken spirit, and of demonstrating the power of the presence of God.

And have broken the eternal bonds which held the captive…

Our traditional icon of Christ’s Resurrection is the icon of the Descent into Hades. On it we find depicted the dislodged doors of hell and the broken chains of sin. The Resurrection of Christ is a feast of victory—victory of life over death, of Divine truth over diabolical falsehood, of love over hate. One of our soldiers wrote on his helmet the following prayer: “God, if I am killed on the field of battle, take me into paradise, for I have already been in hell!” In His resurrection Christ emerges not only from the empty tomb, but from the depths of hell and from deadly captivity for humankind. He emerges not alone, but by taking our forebearers Adam and Eve by the hand, he leads all humanity out of the bonds of death. He takes the hand of our soldiers and volunteers, our civilian population, who have seen the hell of russian occupation—he takes the hand of Ukraine and leads it to resurrection, filling it with the paschal joy of the victorious hymn, “Christ is risen!”

Today, when Ukraine is defending itself against an insidious foe, more than ever we are called to spiritual warfare, remembering that evil can only be overcome by good. Saint Paul reminds us that we must be cautious, so that in the midst of the horrors of war we remain human and not fall into the devil’s trap of malice and hate: “For freedom Christ has set us free; stand firm therefore, and do not submit again to a yoke of slavery… For the whole law is fulfilled in one word: ‘You shall love your neighbor as yourself’” (Gal. 5:1,14). And then he encourages each of us to open up to Divine grace and allow the Holy Spirit to bear His life-giving fruit: “But the fruit of the Spirit is love, joy, peace, patience, kindness, goodness, faithfulness, gentleness, self-control; against such things there is no law” (Gal. 5:22-23).

Pascha is the feast of the victory of love over hatred, of joy over sorrow, of peace over war, of patience over panic, of kindness over anger, of faithfulness over betrayal, of gentleness over unrest, of self-control over voracity. Pascha is the victory of spirit over flesh, of truth over mendacity, of life over death. Christ rose from the tomb in order to raise up and grant victory to those, who have been swallowed up by death, slavery, and degradation, as once was Jonah by the whale.

And like Jonah from the whale on the third day, You arose from the tomb!

What an irony it is that the enemy planned to celebrate his victory in the capital city of Kyiv in three days! He thought that he would quickly swallow up an entire people, but his insidious plans were broken by the heroism of our armed forces. In reality, it is Christ, risen on the third day from the tomb, who grants us who believe in His resurrection, faith in victory over hell and death. St. John Chrysostom, in his paschal sermon, notes that the enemy of the human race “took a body, and met God face to face. It took earth, and encountered Heaven. It took that which was seen, and fell upon the unseen.” Similarly, our enemy took what he saw, but fell because of what he failed to see—the power of the spirit, faith, and love of our people! Our victory, the victory of Ukraine, flows from the power of the risen Christ, who leads us out of the depths of the horrors of war and death, who breaks the eternal bonds and victoriously leads us to life. To celebrate the Pascha of Christ in a time of war is to already taste our victory. Let us have no doubt!

The one who brings death is destined for defeat because Ukraine is celebrating Pascha! Again, John Chrysostom, echoing the words of the Apostle of the Gentiles (see 1 Cor. 15:55), proclaims: “O Hell, where is your victory? Christ is risen, and you are overthrown. Voskres Khrystos, and the demons are fallen. Anesti Chrystos, and the angels rejoice. Christ is risen, and life flows freely.” The one who sought to enslave us by death is already defeated, for his main weapons of colonization and aggression have been destroyed by Christ Himself through His death on the cross and glorious Resurrection.

Dear Brothers and Sisters in Christ! Today I extend to all of you my fatherly and brotherly embrace, and share with you the joy of Pascha. I embrace all who fight on different fronts—spiritual and physical, especially our unbreakable soldiers, our dedicated pastors, and tireless volunteers. I embrace with paschal joy all who have been forced to leave their home and even their native land, and pray for your speedy return in a time of peace, which will surely arrive. I embrace in prayer all the wounded, so that in your suffering you feel the support, love, and gratitude of an entire nation, but especially—God’s grace and constant love. I greet all who all over the world support and assist Ukraine, in efforts both great and small. As a world community we have shown ourselves to be like a beehive, where each of us senses in spirit what he or she must do in the face of danger. I embrace those who are in occupied territories, in areas of military engagement—those who do not have the possibility to prepare an Easter basket and who sing “Christ is risen!” under the roar of cannons and exploding shells. In the hope of the resurrection, I cry and weep with all who lament their dead, from the ranks of the armed forces, and from the civilian population. May each of us today sense hope in a bright future in peace and harmony, for the Resurrection of Christ is the source of peace. May the rich symbolism of our traditional pysanka remind us that the Risen Lord is the source of heavenly gifts, of joy, goodness, victory, and eternal life.

I embrace with a fatherly love all the clergy, religious, and faithful in Ukraine and throughout the world, and sincerely wish you all a blessed Easter feast, a tasty sharing of our traditional blessed egg, and a Paschal joy that is full of light.

The grace of our Risen Lord Jesus Christ, the love of God the Father, and the communion of the Holy Spirit be with you all.

Christ is risen! – Truly, He is risen! 

🞤 SVIATOSLAV

Given in Kyiv at the Patriarchal Cathedral of the Resurrection of Christ,
on the Feast of the Annunciation of Most Holy Theotokos,
April 7 (March 25), 2022 A.D.

✙

Високопреосвященним і преосвященним владикам,
всесвітлішим, всечеснішим і преподобним отцям,
преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі мирянам
Української Греко-Католицької Церкви

 Христос воскрес!

Зійшов Ти, Христе, в глибини підземні
І розбив кайдани вічні, що держали ув’язнених,
І на третій день, як із кита Йона,
Воскрес Ти із гробу!
— Пісня 6 Канону Воскресної утрені

Дорогі в Христі!

Цього року ми зустрічаємо Пасху Христову серед особливих випробувань, страждань, знущань, зневаги і руїни. У нашому народі, в Україні та на поселеннях, може здатися, що хрест Господній був раптово кинений нам на плечі на самому початку Великого посту і ми несемо його вже не день-два, не тиждень-два, а безнастанно, день і ніч. Для нас Велика п’ятниця стала немовби хлібом насущним, буденною дійсністю і ми не знаємо, коли настане світлий день перемоги над злом, ненавистю і насильством. Але саме сьогодні Господь закликає нас не сумніватися в перемозі світла над темрявою, життя над смертю, істини над брехнею, і Він запевняє нас у своїй любові та милості. Від Нього, нашого воскреслого Спасителя, ми черпаємо силу в теперішніх стражданнях, Він – джерело нашої надії. Тож разом з апостолом Павлом ми сьогодні кажемо: «Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії… Нас бо ввесь час живими віддають на смерть із-за Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі» (2 Кор. 4, 8. 11). В тому ж дусі ми впевнено вітаємо одне одного переможним привітом: Христос воскрес! Воістину воскрес!

Зійшов Ти, Христе, в глибини підземні…

Своїми стражданнями і смертю на хресті Христос сходить у глибину впалої людської природи. Приймаючи найгірші знущання — зраду, протизаконне засудження, наругу, плювання, удари по обличчі, бичування і вбивство (див. Мр. 10, 33-34), Син Божий бере на себе всі наслідки людського гріха. Він торкається найдальшого віддалення від Бога, найгіршого людського падіння, найбільшого спотворення гідності, для якої людина була створена. Можливо, цього тижня в контексті війни, коли ми читали чи слухали Страсті Христові, то особливо відчули і пережили все, що переніс Господь спасіння нашого ради.

Водночас ми усвідомлюємо, наскільки впалою залишається людська природа, наскільки диявол далі оволодіває людиною, яка не має Бога в серці. Хто сіє ненависть і розпочинає війну проти ближнього свого, той противиться Всевишньому. Кожна війна – це явний прояв руйнівної душогубної дії диявола, бо тільки нечистий уміє в такий спосіб ширити страх і нести смерть, завдавати стільки ран, і шкоди, і болю, і втрат. І навіть коли для стражденних дорога до зцілення і вилікування травм може видаватися далекою, закритою чи непрохідною, слід пам’ятати, що з воскреслим Христом немає нічого такого, чого не можна здолати і зцілити.

Війна росії проти України — це чергова колоніальна війна тюрми народів, яка пробує відродитися на наших очах. Окупант знову несе нам кайдани, якими кували цілі покоління наших предків. Це кайдани, якими в’язали руки козаків, що будували Санкт-Петербург. Це кайдани, століттями накладені на інтелектуальне і церковне життя України. Це кайдани кріпаків, кайдани Голодомору, кайдани мільйонів депортованих і переселених українців, що засіяли своїми кістками безмежні сибірські простори «аж до краю землі». Ідеологи війни росії проти України відкрито говорять, що наше існування — це історична помилка, яку треба виправити саме «вічними кайданами» смерті та знищення. Це війна проти самого права українського народу на свою історію, мову і культуру, на свою незалежну державу, на своє існування.

З духовного погляду зрозуміло, наскільки наш агресивний сусід не спроможний позбутися своїх фальшивих кумирів і що він далі шукає в них своєї величі нашим коштом. Своїми крилатими ракетами, авіабомбами та артилерійськими снарядами він намагається нас залякати, загнати в глибини підземні, у небуття і увінчати вічними кайданами. Але саме в тих підземеллях відбувається чудо — спільної молитви, жертовної допомоги ближньому, незламного духу і прояву сили Божої присутності.

І розбив кайдани вічні, що держали ув’язнених…

Наша традиційна ікона Христового Воскресіння — Зішестя в ад. На ній зображені розбиті двері аду і порвані кайдани гріховності. Воскресіння Христове є святом перемоги, — перемоги життя на смертю, Божої істини над неправдою диявола, любові над ненавистю. Один із наших воїнів на своєму шоломі написав такі слова молитви: «Боже, коли мене уб’ють на полі бою, то забери мене в рай, бо в аді я вже побував!». У своєму воскресінні Христос виходить не тільки з порожнього гробу, а й із глибин аду і смертельного поневолення людини. Виходить не сам: беручи за руку прабатьків Адама і Єву, виводить на волю все людство, ув’язнене кайданами смерті. Бере за руку наших воїнів і волонтерів, мирних людей, які бачили ад російської окупації, — бере за руку Україну та веде її у воскресіння, наповнюючи пасхальною радістю переможного гімну «Христос воскрес!».

Сьогодні, коли Україна захищає себе від підступного ворога, ми більше ніж будь-коли покликані до духовної боротьби, пам’ятаючи, що зло можна перемогти тільки добром. Святий Павло пригадує нам, що треба бути пильними, щоб серед жахіття війни ми самі залишилися людьми і не впали в диявольську пастку злоби і ненависті: «Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні. Тож стійте і під кормигу рабства не піддавайтеся знову… Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: “Люби ближнього твого, як себе самого”» (Гал. 5, 1. 14). Відтак заохочує кожного з нас відкритися до Божої благодаті і дозволили Святому Духові приносити свій життєдайний плід: «А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість. На тих то нема закону» (Гал. 5, 22-23).

Пасха — це свято перемоги любові над ненавистю, радості над смутком, миру над війною, довготерпіння над панікою, доброти над злістю, вірності над зрадою, тихості над неспокоєм, здержливості над ненаситністю. Пасха — це перемога духу над тілом, правди над брехнею, життя над смертю. Христос воскресає із гробу, щоб воскресити і обдарувати перемогою тих, кого смерть, неволя і приниження поглинули, наче колись кит  — пророка Йону.

І на третій день, як із кита Йона, вокрес Ти із гробу!

Яка це іронія, що ворог планував за три дні святкувати свою перемогу в столичному Києві! Він думав, що швидко проковтне цілий народ, але його підступні плани поламав героїзм нашого війська. Насправді це Христос, який воскрес на третій день із гробу, дає сьогодні нам, що віримо в Його воскресіння, віру в перемогу над адом і смертю. Святий Іван Золотоустий у своїй пасхальній проповіді зауважує, що ворог людського роду «взяв людину, а на Бога натрапив. Взяв землю, а стрінув небо. Взяв, що бачив, і впав через те, чого не добачив». Так само наш ворог взяв, що бачив, але впав через те, чого не добачав, — сили духу, віри і любові нашого народу! Наша перемога, перемога України, — у силі воскреслого Христа, який виводить нас із глибин жахіть війни і смерті, розбиває кайдани вічні та переможно веде нас до життя. Святкувати Пасху Христову в час війни означає вже куштувати нашу перемогу. Не сумніваймося в цьому!

Той, хто несе смерть, приречений на поразку, бо Україна святкує Пасху! Вищезгаданий Золотоустий, переспівуючи слова Апостола народів (див. 1 Кор. 15, 55), мовить: «Де твоє, смерте, жало? Де твоя, аде, перемога? Воскрес Христос — і ти звалений. Воскрес Христос — і попадали демони. Воскрес Христос — радіють ангели. Воскрес Христос —і життя вільно пливе». Той, хто хоче нас поневолити смертю, вже переможений, бо його головну зброю колонізації і загарбництва сам Христос знешкодив і подолав своєю смертю на хресті та славним Воскресінням.

Дорогі в Христі браття і сестри! Сьогодні обіймаю своїми батьківськими і братніми обіймами кожного з вас і ділюся з вами пасхальною радістю. Обіймаю всіх, хто воює на фронтах — духовних і тілесних, особливо наших незламних воїнів, відданих душпастирів і невтомних волонтерів. Обіймаю пасхальною радістю всіх, хто був змушений покинути свій дім чи навіть рідну землю, і молюся за ваше швидке повернення в час миру, який неминуче настане. Обіймаю молитвою всіх поранених, щоб у своєму терпінні ви відчували підтримку, любов і вдячність всього народу, а передусім — Божу милість і безнастанну Божу любов. Вітаю всіх, хто по всьому світу підтримує і допомагає Україні, великим чи малим. Як світова спільнота, ми проявилися немов вулик, у якому кожний духом відчуває, що має робити в час загрози. Обіймаю тих, хто на окупованих територіях, у зонах бойових дій, — тих, хто не має можливості зібрати пасхального кошика і співає «Христос воскрес!» під голос гармат і вибухів снарядів. У надії на воскресіння плачу і ридаю разом з усіма, хто оплакує своїх загиблих, як з лав наших Збройних сил, так і серед мирного населення. Хай сьогодні кожний із нас відчує надію у світле майбутнє в мирі і злагоді, бо саме Воскресіння Христове – джерело миру. Хай пребагата символіка нашої писанки нагадує всім нам, що воскреслий Господь – джерело небесних благ, радості, добра, перемоги і вічного життя.

Усе духовенство, усіх богопосвячених осіб і мирян в Україні та на поселеннях обіймаю батьківською любов’ю і щиро бажаю вам благословенних Великодніх свят, смачного свяченого яйця та світлої пасхальної радості!

Благодать воскреслого Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і причастя Святого Духа нехай будуть з усіма вами!

Христос воскрес! Воістину воскрес!

🞤 СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві, при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у Свято Благовіщення Пресвятої Богородиці,
7 квітня (25 березня) 2022 року Божого

Published on

Icon of the Resurrection of our Lord Jesus Christ.

2022 PASTORAL LETTER OF THE UKRAINIAN CATHOLIC BISHOPS OF CANADA
ON THE OCCASION OF THE FEAST OF THE RESURRECTION OF OUR LORD

To the Very Reverend Clergy, Monastics and Religious Sisters and Brothers, Seminarians and Laity of the Ukrainian Catholic Church in Canada:

Christ is Risen! Indeed He is Risen!

Dear Brothers and Sisters in Christ,

Jesus said to them, ‘Do not be afraid’ (Matthew 28:8)

Easter and the Resurrection: A Journey from Fear to Joy and Hope
Today, we celebrate the glorious Feast of the Resurrection of our Lord, Jesus Christ. Today, we rejoice in Christ’s victory over sin and death. Today, all things are filled with joy.

As we celebrate the Feast of the Resurrection of our Lord, and as we try to make sense of what it means for us today, let us reflect on the myrrh-bearing women—the first to encounter the news of the Risen Lord, and their incredible journey from fear to joy and hope.

The myrrh-bearing women are the eyewitnesses of Jesus’ death and the place of his burial. They are also the witnesses of his resurrection. They are the ones who receive the glorious news from the angel, who tells them, ‘Do not be afraid; you are looking for Jesus of Nazareth, who was crucified. He has been raised; he is not here. Look, there is the place they laid him. Go, tell his disciples and Peter that he is going ahead of you to Galilee; there you will see him, just as he told you’ (Mark 16:6-7).

Yet, in the Gospel of Mark’s telling of the Resurrection account, we read: ‘So the myrrh-bearing women went out and fled from the tomb, for terror and amazement had seized them; and they said nothing to anyone, for they were afraid’ (Mark 16:8).

‘Terror and amazement had seized them; and they said nothing to anyone, for they were afraid.’

Fear had the potential to prevent the myrrh-bearing women from fulfilling the task given them by the angel. Fear had the potential to paralyze them, to bind them. Fear brought about in the myrrh-bearing women worry, terror, panic, anxiety, an inability to act. Fear could have prevented us from ever learning about the Resurrection of Our Lord, instead leaving Jesus buried in the tomb forever.

Yet, somehow the myrrh-bearing women were able to overcome their fear. Matthew’s Gospel tells us: ‘So they left the tomb quickly with fear and great joy, and ran to tell his disciples. Suddenly Jesus met them and said, “Greetings!’ And they came to him, took hold of his feet, and worshiped him. Then Jesus said to them, “Do not be afraid; go and tell my brothers to go to Galilee; there they will see me”’ (Matthew 28:8-10).

The fear of the myrrh-bearing women had turned to joy and hope. Their newfound courage and strength transformed them into witnesses and messengers of the Resurrection. Their testimony allowed the Good News of the Word of God to spread and the number of faithful to increase greatly, so much so that today some 2.38 billion people around the world are followers of Christ, that is, one-third of the world’s population.

In the context of this year’s celebration of the Feast of the Resurrection of Our Lord, the whole world watches in disbelief and dismay that Ukraine has been invaded by Russia, causing massive destruction and the loss of thousands of innocent lives, many of whom are women and children. The fear of war once again, like that of the myrrh-bearing women, has the potential not only to paralyze the people of Ukraine but the entire world.

Yet, this is clearly not the case. The people of Ukraine have found courage to fight and to defend their families and neighbours in the midst of the chaos that war brings. Furthermore, the people of Ukraine fight bravely not only to defend their nation but the very fabric of freedom and democracy, upholding the fundamental ideals and principles of justice and human dignity that the world values and promotes.

We might ask ourselves just where does the courage of the people of Ukraine come from? The short answer is faith in God and in the Risen Lord. Already in the first century, Saint Andrew the Apostle, according to the chronicle The Tale of Bygone Years, erected a cross on the banks of the Dnipro River, prophesying that a great city would be built on its shores—today’s city of Kyiv, which has stood through the centuries as a centre of faith and witness to God’s love for God’s people. For centuries others have coveted these lands, yet each time the people of Ukraine, led by the Church, have emerged victoriously from the catacombs, experiencing in their own right Christ’s passion and crucifixion, journeying to the Resurrection and the newness of life. In this the people of Ukraine find strength.

Today, fear has the potential to silence the voice of the people of the world. Like the myrrh-bearing women, let us find courage to overcome our fear. Let us continue to speak with one voice and one heart, speaking on behalf of the people of Ukraine whose voice is being attempted to be silenced by foreign aggressors. Let us speak truth about what is happening in Ukraine, in solidarity and with conviction that war is wrong, and that peace is the only path forward.

Our voice is being heard. The world has responded in an outpouring of prayer for peace in Ukraine and love for its people by providing unprecedented humanitarian aid in response to the world’s worst humanitarian crisis since the Second World War.

We pray for peace in Ukraine, and throughout the world. We pray in particular for the people of Ukraine as they endure the war. We pray for their safety and for their families. We pray for those who have left Ukraine and those who remain. We pray for those who have died. May God bless you and may the Mother of God spread her omophorion of protection upon you.

As we celebrate the Feast of the Resurrection, let us be the myrrh-bearing women of today. Like them, let us break free from any fear that holds us back. Let us go tell others, boldly and with courage, of the joy of the Gospel message, of God’s love and mercy in the world, so that they too may experience joy and hope in their lives.

As the Ukrainian Catholic Bishops in Canada, we pray that God’s grace and love fills your heart, and that of your family and friends, and brings happiness and peace to all people.

Christ is Risen! Indeed He is Risen!

Sincerely Yours in Christ,
🞤 Lawrence Huculak, OSBM, Metropolitan Archbishop of Winnipeg
🞤 David Motiuk, Eparchial Bishop of Edmonton; Apostolic Administrator of New Westminster
🞤 Bryan Bayda, CSsR, Eparchial Bishop of Saskatoon; Apostolic Administrator of Toronto
🞤 Michael Wiwchar, CSsR, Bishop Emeritus of Saskatoon
🞤 Stephen Chmilar, Bishop Emeritus of Toronto

✙

2022 ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ ЄПИСКОПІВ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ КАНАДИ З НАГОДИ СВЯТА ВОСКРЕСІННЯ ГОСПОДНЬОГО

Всечеснішим Отцям, Преподобним Сестрам та Братам Монаших Спільнот, Семінаристам та Вірним Української Католицької Церкви в Канаді:

Христос Воскрес! Воiстину Воскрес!

Дорогі Брати і Сестри у Христі, Ісус сказав їм: «не бійтеся» (Матея 28:8)

Великдень і Воскресіння: Подорож від Страху до Радості і Надії
Сьогодні ми святкуємо славне Свято Воскресіння нашого Господа Ісуса Христа. Сьогодні ми радіємо Христовій перемозі над гріхом і смертю. Сьогодні все сповнилося радістю.

В часі святкування Празника Воскресіння нашого Господа, коли ми намагаємось усвідомити зміст цього свята, роздумаймо про жінок мироносиць – тих хто першими отримали звістку про Воскреслого Господа і розважмо про їхню надзвичайну мандрівку від стану страху до радості і надії.

Мироносиці є свідками Ісусової смерті і вони бачили місце де було його поховано. Вони також стали свідками його воскресіння. Саме вони отримали славну новину від ангела який їм сказав: «Не бійтеся; ви шукаєте за Ісусом з Назарету якого розіп’яли. Він воскрес; його тут немає. Подивіться, ось місце де було його покладено. Йдіть, і сповістіть його апостолів і Петра, що він йде перед вами до Галилеї; там ви його побачите, як і сказав я вам» (Maрко 16:6-7).

Однак у розповіді про Вокресіння у Євангелії від Марка ми також читаємо: «Тоді жінки мироносиці вийшли і побігли з гробу, бо страх і здивування охопили їх; і вони нічого нікому не розказали, бо налякалися » (Maрка 16:8).

Страх міг потенційно зупинити жінок мироносиць від виконання завдання, яке доручив їм ангел. Страх мав здатність паралізувати їх, осліпити їх. Страх спричинив жінкам мироносицям хвилювання, переляк, паніку, тривогу, нездатність до дії. Цей страх міг стати причиною того, що ми б ніколи не дізнались про Воскресіння Господа; і ми б думали, що Ісус залишився у гробі назавжди.

Проте, якимось чином жінки мироносиці змогли перебороти у собі цей страх. Євангеліє від Матея нам каже: «Тоді вони швидко залишили гріб у страсі, і з великою радістю побігли сповістити його апостолів. Раптом Ісус зустрів їх і сказав: «Вітаю!» І вони підійшли до нього, припали до його ніг і поклонились йому. Ісус сказав їм: «не бійтеся, йдіть і скажіть моїм братам щоб йшли до Галилеї, там вони побачать мене» (Maтея 28:8-10).

Страх жінок мироносиць перемінився у радість і надію. Віднайдена ними сміливість і сила перемінила їх на свідків і посланців Воскресіння. Їхнє свідчення дозволило Добрій Новині Слова Божого поширитись і вони спричинились до збільшення числа вірних до майже двох з половиною міліярдів людей, які зараз наслідують Христа, а це третя частина людства.

У цьому контексті, цьогорічне святкування Свята Воскресіння нашого Господа увесь світ спостерігає у зневірі і тривозі спричиненими вторгненням Росії в Україну, заподіяними руйнуваннями, і втратою тисяч невинних життів, включно з жінками і дітьми. Боязнь війни, подібно як і страх жінок мироносиць, має здатність паралізувати і не лише людей України, але й також цілий світ.

Однак, як ми бачимо страх не паралізував Україну. Посеред хаосу, який принесла війна Українці знайшли хоробрість боротися і обороняти свої сім’ї, і своїх ближніх. Більше того, люди України, не лише сміливо захищають свою державність, але також захищають принципи свободи, демократії, справедливості, і поваги до гідності особи; цінності, які цивілізований світ поважає та пропагує.

Ми можемо запитати себе, що є причиною такої хоробрості українців? Короткою відповіддю є їхня віра в Бога та у воскреслого Господа. Згідно з давньою «Повістю Временних Літ» ще у першому столітті Святий Апостол Андрій, підняв хрест Господній на берегах Дніпра, пророкуючи, що величне місто буде збудовано на схилах цієї ріки – сьогоднішнє місто Київ, яке протягом століть було центром віри і свідчення Божої любові до Божого люду. Століттями вороги намагались захопити ці землі, але кожного разу наші люди повставали з катакомб переможцями та з особистим досвідченням Христових страждань і розпяття, і кожного разу вони подорожували до Воскресіння і відродження. Ось де народ України черпає свою силу.

Сьогодні, страх має здатність заглушити голос світової спільноти. Подібно до жінок мироносиць, знайдімо у собі сміливість побороти наш страх. Продовжуймо говорити одноголосно і єдиним серцем для добра людей України, не дозвольмо чужинському агресору поширювати ненависть та неправду. Розповідаймо правду про те, що відбувається в Україні, і у солідарності з українським народом переконуймо, що війна є злом і що мир є єдиним шляхом до майбутнього.

Наш голос є почутим. Світ єднається у молитві за мир в Україні та у допомозі страждаючому українському народу. Агресія Росії спричинила безпрецедентну гуманітарну кризу, якої не бачив світ від закінчення Другої Світової Війни, але також людство відгукнулося у безпрецедентному вияві любові та у наданні гуманітарної допомоги для постраждаючих.

Ми молимось за мир в Україні та у цілому світі. В особливий спосіб ми молимось за людей в Україні, які переживають війну. Ми молимось за їхню безпеку, за безпеку їхніх сімей. Ми молимось за тих, які були вимушені залишити Україну і за тих, які залишились там. Ми молимось за тих, що померли. Нехай Господь благословить вас і Пресвята Богородиця візьме вас під покров свого омофору.

У часі святкування Свята Воскресіння будьмо жінками мироносицями. Звільнімось від усякого страху який нас сковує. Йдімо і сміливо проповідуймо радість Євангельської вістки, Божої любові і милосердя для світу, щоб усі змогли досвідчити правдиву радість і надію у їхньому житті.

Ми, Єпископи Української Католицької Церкви в Канаді молимось щоб ласка Божа наповнила ваші серця, серця ваших рідних та друзів та щоб радість та мир запанували між усіма людьми.

Христос Воскрес! Воiстину Воскрес!

Ваші у Христі,
🞤 Лаврентій Гуцуляк, ЧСВВ, Митрополит-Архиєпископ Вінніпезький
🞤 Давид Мотюк, Єпарх Едмонтонський; Апостольський Адміністратор Нью- Вестмінстерсьої Єпархії
🞤 Браєн Байда, ЧНІ, Єпарх Саскатунський; Апостольський Адміністратор Єпархії Торонто
🞤 Михаїл Вівчар, ЧНІ, Єпископ-емерит Саскатунський
🞤 Стефан Хміляр, Єпископ-емерит Торонтонський

Published on

Our parish Aid to Ukraine appeal raises funds for the Catholic Near East Welfare Association (CNEWA Canada) which partners with Caritas Ukraine to provide humanitarian assistance, access to medical aid, and spiritual support. The following is an update from CNEWA on the activities of Caritas Ukraine’s twenty regional branches.

The toll of the first month of the war in Ukraine is at least 2,421 civilian victims, 3,389,044 displaced people—including at least 1.5 million children—and nearly 6.5 million internally displaced persons.

So far, CNEWA Canada has raised over $1.16 million CAD for Caritas Ukraine. Below is the list of Caritas organizations currently helping the displaced people. Despite the dangerous security situation and difficulties, Caritas continues its humanitarian work in Ukraine.

1. Caritas Kyiv is working on receiving and distributing humanitarian aid, as well as providing support to medical institutions.

2. Caritas-Lviv provides food, as well as cooperates with the crisis headquarters of the city, organized round-the-clock bus transportation of displaced people to their places of residence.

3. Caritas-Drohobych organizes a place of temporary residence, as well as provides food and humanitarian assistance.

4. Caritas Stryi serves as a stopping point for transit of the displaced people, as well as providing food and humanitarian assistance.

5. Caritas Zhovkva works as a stopping point for transit of the displaced people, organizes temporary accommodation, and provides food and humanitarian assistance.

6. Caritas-Ternopil provides temporary shelter, food and humanitarian aid.

7. Caritas Chortkiv in Buchach is ready to receive the displaced people.

8. Caritas-Ivano-Frankivsk helps with settlements; provides medical care, food and hygiene kits.

9. Caritas Kolomyia has organized a place for temporary residence, as well as organizes food and humanitarian aid with clothes, food and hygiene products.

10. Caritas Nadvirna has organized a place for temporary residence, as well as food and humanitarian aid.

11. Caritas-Chernivtsi has organized a place of temporary residence, as well as food and humanitarian aid.

12. Caritas-Volyn (Novovolynsk) provides temporary accommodation assistance; soup kitchen is in operation.

13. Caritas-Zhytomyr provides food and humanitarian aid.

14. Caritas Khmelnytsky provides reception services; provision of products, hygiene products.

15. Caritas Odesa works as a stopping point for transit of the displaced people, as well as food and humanitarian aid.

16. Karita-Poltava provides assistance to refugees moving through the transit place for the displaced people. Also provides food.

17. Caritas Zaporizhia operates as a stopping point for transit of the displaced peoples, as well as providing food and humanitarian assistance.

18. Caritas-Donetsk in Dnipro provides assistance to the displaced people moving through the city in transit. Also provides food.

19. Caritas Kamianske organizes places for transit people and humanitarian aid.

20. Caritas-Kramatorsk provides food kits. 

Published on

11–12 March 2022

Father Yuriy Sakvuk in liturgical robes

We are pleased to announce that Father Yuriy Sakvuk, a priest from Ukraine, will be providing our Lenten retreat this year. Father Sakvuk will pray the Stations of the Cross with us and give an address at 5:30PM Friday, and give the homily at Divine Liturgy at 11:00AM Saturday. He will be available to hear confessions on both days.

Published on

Dove of peace on Ukrainian flag background

Saturday 6 March 2022, 12:30PM

This event, in solidarity with the people of Ukraine, is jointly organised by the Ukrainian Canadian Congress (UCC) Victoria branch, the UVic Ukrainian Students’ Society, and Victoria Ukrainian Cultural Centre. The goal is to line Douglas Street, one of the main thoroughfares into Victoria, all the way from the Ukrainian Cultural Centre at 3227 Douglas to the downtown core. Last weekend, a large crowd gathered outside the Legislature, and we hope for another strong turnout on March 6th.

Published on

Poster for Nanaimo fundraiser for Ukraine

SATURDAY 12 MARCH 2022

Two locations to go to:

Vesna Ukrainian Dancers & UCCSN
Where: 2200 Labieux Road (BMX Club), Nanaimo
When: 10 am – 2 pm

Sandy’s Ukrainian Kitchen
Where: #510, 2980 Island Highway, Nanaimo
When: 10 am – 4 pm

There will be a variety of different things to see and buy at each location, as well as opportunity to make donations:
Ukrainian food
Baked goods
Raffle tickets
50/50 tickets
Novelty items

All proceeds to be donated to:
Canadian Red Cross for the Ukraine Humanitarian Crisis Appeal

Published on

At this time, the people of Ukraine are in need of material aid as well as our prayers, whether this is support for those fighting to defend their homeland or assistance to displaced persons and refugees.

The Eparchy of New Westminster has provided a list of organisations providing aid to Ukraine, as well as tips on ways to show solidarity and counter Russian misinformation:
Help the people of Ukraine to survive the war

Canada Helps is maintaining a list of registered charities in Canada that are providing aid to Ukraine, many of which are focused on helping refugees:
Donate to Ukraine Emergency Relief Efforts

Published on

His Beatitude Sviatoslav before the icon of Our Lady and Christ at Zarvanytsya

Beloved in God people of Ukraine!

Our country is in danger again!

The treacherous enemy, despite his own commitments and assurances, breaking the basic norms of international law, as an unjust aggressor, stepped on Ukrainian soil, bringing with him death and destruction.

Our Ukraine, which the world fairly called ‘lands of blood’, which has been so many times sprinkled with the blood of martyrs and fighters for the freedom and independence of its people, calls us today to stand up for it—to defend its dignity before God and humanity, its rights for existence and the right to choose one's future.

It is our natural right and sacred duty to defend our land and our people, our state and all that is dearest to us: family, language and culture, history and the spiritual world! We are a peaceful nation that loves children of all nations with Christian love, regardless of origin or belief, nationality or religious identity.

We do not infringe upon others and do not threaten anyone, but we have no right to give our own to anyone! At this historic moment, the voice of our conscience calls us all as one to stand up for a free, united and independent Ukrainian State!

The history of the last century teaches us that all those who started world wars lost them, and the idolaters of war brought only destruction and decline to their own states and peoples.

We believe that in this historic moment the Lord is with us! He, who holds in his hands the fate of the whole world and of each person in particular, is always on the side of the victims of unjust aggression, the suffering and the enslaved. It is He who proclaims His holy Name in the history of every nation, captures and overthrows the mighty of this world with their pride, the conquerors with the illusion of their omnipotence, the proud and insolent with their self-confidence. It is He who grants victory over evil and death. The victory of Ukraine will be the victory of God's power over the meanness and arrogance of man! So it was, is and will be!

Our holy Church-Martyr has always been and always will be with its people! This Church, which has already survived death and resurrection, as the Body of the Risen Christ, over which death has no power, the Lord gave to his people in the baptismal waters of the Dnipro River.

Since then, the history of our people and its Church, the history of their liberation struggles, the history of the incarnation of God's Word and the manifestation of His Spirit of truth in our culture have intertwined forever. And in this dramatic moment, our Church, as a mother and teacher will be with its children, will protect them and serve them in the name of God! In God is our hope and our victory will come from Him!

Today we solemnly proclaim: ‘Our soul and body offer we for our freedom!’ With one heart we pray: ‘Lord, Great and Almighty, protect our beloved Ukraine!’

Holy righteous people, martyrs and confessors of the Ukrainian land, pray and intercede for us before God!

God’s blessing be upon you!

🞤 SVIATOSLAV

Given in Kyiv, at the Patriarchal Cathedral of the Resurrection of Christ
24 February AD 2022

✙

Улюблений Богом бережений Український народе!

Знову наша Батьківщина в небезпеці!

Віроломний ворог, незважаючи на власні зобов’язання та запевнення, ламаючи основні норми міжнародного права, як несправедливий агресор ступив на українську землю, несучи зі собою смерть і розруху.

Наша Україна, яку світ справедливо назвав «кривавими землями», яка стільки разів була скроплена кров’ю мучеників і борців за свободу і незалежність свого народу, кличе нас сьогодні стати на її захист, – на захист своєї гідності перед Богом і людством, свого права на існування та права на вибір свого майбуття.

Це наше природне право і святий обов’язок боронити свою землю і свій народ, свою державу і все, що є для нас найрідніше: родину, мову і культуру, історію і духовний світ! Ми є мирним народом, який християнською любов’ю любить дітей усіх народів, незважаючи на походження чи переконання, національну чи релігійну приналежність. Ми не зазіхаємо на чуже і не погрожуємо нікому, але і свого нікому не маємо права віддати! У цей історичний момент голос нашого сумління кличе нас усіх як один стати на захист вільної, соборної і незалежної Української Держави!

Істрія минулого століття вчить нас, що всі ті, хто починав світові війни, їх програвали, а ідолопоклонники війни приносили лише знищення і занепад власним державам і народам. Ми віримо, що в цю історичну хвилину Господь Бог є з нами! Він, у руках якого лежить доля всього світу і кожної людини зокрема, є завжди на боці жертви несправедливої агресії, стражденних і поневолених. Це Він, який об’являє своє святе Ім’я в історії кожного народу, вловлює і скидає додолу могутніх світу цього їхньою гординею, завойовників – ілюзією їхньої всемогутності, гордих і зухвалих – їхньою самопевністю. Це Він дарує перемогу над злом і смертю. Перемога України буде перемогою Божої сили над ницістю і зухвальством людини! Так було, є і буде!

Наша свята Церква-мучениця завжди була, є і буде зі своїм народом! Цю Церкву, що вже пережила смерть і воскресінння, як Тіло воскреслого Христа, над яким смерть не має жодної сили, дарував Господь своєму людові в хрещальних водах Дніпра. Відтоді історія нашого народу і його Церкви, історія їх визвольних змагань, історія втілення Божого Слова і вияву Його Духа істини в нашій культурі переплелися навіки. І в цей драматичний момент наша Церква, як мати і учителька, є і буде зі своїми дітьми, буде їх боронити і їм служити в ім’я Боже! У Бозі наша надія і від Нього буде наша перемога!

Сьогодні ми урочисто проголошуємо: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу!». Єдиним серцем і устами молимося: «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни!».

Святі праведники, мученики та ісповідники української землі, моліться і заступайтеся за нас перед Богом!

Благословення Господнє на вас!

🞤 СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві, при Патріаршому соборі Воскресіння Христового
24 лютого 2022 року Божого

Published on

Statement of the Executive Committee
of the Canadian Conference of Catholic Bishops
on the Russian Invasion of Ukraine 

Thursday, 24 February 2022

The Executive Committee of the Canadian Conference of Catholic Bishops (CCCB) condemns the escalation of tensions and violence in the Ukraine marked by Russia’s invasion, which was seen today, Thursday, 24 February 2022, in the form of militarization and bombing in various Ukrainian cities. 

In solidarity with the Head of the Ukrainian Catholic Church, His Beatitude Sviatoslav Shevchuk, in unison with Ecumenical Patriarch Bartholomew, with the people of Ukraine as well as with Canadians of Ukrainian origin and descent, we encourage the faithful and all people of good will to pray for the imminent restoration of peace, dialogue, and human fraternity. 

Conscious of the regrettable lessons about violence which we have all learned throughout human history, we implore all involved to pursue non-violent means to resolve disputes and disagreements. The use of military force does not favour dialogue and peace; rather, it endangers innocent human life, the dignity of the human person and the security and safety of all the people caught up in this conflict. 

Jesus came to bring the gift of peace, and it is through Him that new pathways of dialogue can be opened, even when all other avenues appear closed. With Pope Francis, who has entrusted this situation to the intercession of Mary, the Mother of God, we ask Our Lady, through her powerful intercession, to open hearts so that anger, resentment, and division may start to be healed and that any further escalation of unnecessary violence may be avoided. 

Published on

On the eve of the Russian invasion of Ukraine, 22 February 2022, the leader of the Ukrainian Catholic Church issued this

APPEAL
of His Beatitude Sviatoslav
to the Sons and Daughters of the Ukrainian People in Ukraine and Abroad,
and to all People of Good Will

Dear Brothers and Sisters,

The recognition by the president of the Russian Federation of the ‘independence and sovereignty’ of the self-proclaimed LNR and DNR [separatist regions of Eastern Ukraine militarily occupied by Russian proxy forces since 2014] creates serious challenges and threats for the entire international community and for international law, on the basis of which today people and their nations exist and cooperate. Irreparable damage has been done to the very logic of international relations, which are called to safeguard peace and the just order of societies, the supremacy of law, the accountability of state powers, the defence of the human being, human life and natural rights. Today all of humanity has been placed in danger—that the powerful have a right to impose themselves on whomever they wish, with no regard for the rule of law.

In its decision the government of the Russian Federation unilaterally withdrew from a lengthy peace process, tasked with ensuring the restoration of dignified conditions for life on the territories controlled by Russia in the Donetsk and Luhansk regions of Ukraine, for those impacted by Russian military aggression. The war, initiated against our people in 2014, has inflicted deep wounds on many of our fellow citizens: thousands killed, wounded, left in solitude. Yesterday’s step taken by the president of the Russian Federation destroyed foundational principles for a long-term process of restoring peace in Ukraine, created the path for a new wave of military aggression against our state, opened the doors for a full scale military operation against the Ukrainian people.

We consider the defense of our native land, our historical memory and our hope, our God-given right to exist to be the personal responsibility and sacred duty of the citizens of Ukraine. The defence of our Fatherland is our natural right and civic duty. We are strong when we are together. Now has come the time to unite our efforts in order to defend the independence, territorial integrity and sovereignty of the Ukrainian state. The duty and responsibility of all of humanity—to actively work to avert war and protect a just peace.

We are convinced that the world cannot develop and find answers for the challenges of today by resorting to might and violence, by showing disdain for shared human values and the truth of the Gospel. I call upon all people of good will to not ignore the suffering of the Ukrainian people, brought on by Russian military aggression. We are a people who love peace. And precisely for that reason we are ready to defend it and fight for it.

Today we call out in prayer to the Almighty Creator, with a special appeal for wisdom for those entrusted with making important decisions for society, in whose hands lies the fate of humanity. We ask the Heavenly Father for assistance in restoring a just peace on Ukrainian land.

We pray especially for those who defend Ukraine, who in these days are for us an example of loving sacrifice and dedicated service to their people. May the merciful Lord protect them from every danger and crown their efforts with the victory of truth and good.

We call for the gracious blessing of a loving God and Creator upon Ukraine and its people!

The blessing of the Lord be upon you.

🞤 SVIATOSLAV

✙

ЗВЕРНЕННЯ
Блаженнішого Святослава
до синів і дочок українського народу в Україні та на поселеннях сущих
та усіх людей доброї волі

Дорогі брати і сестри!

Визнання президентом Російської Федерації «незалежності та суверенітету» самопроголошених ЛНР і ДНР створює серйозні виклики та загрози для міжнародної спільноти і міжнародного права, на основі якого сьогодні існують та взаємодіють народи та їхні держави. Завдано непоправної шкоди самій логіці міждержавних відносин, що покликані забезпечувати мир і справедливий устрій суспільств, верховенство закону, підзвітність влади, захист людини, її життя та природних прав. Сьогодні все людство опинилося у небезпеці того, що право сильного нав’язуватиме себе кожному, нехтуючи силу права.

Своїм рішенням влада Російської Федерації в односторонньому порядку вийшла із тривалого мирного процесу, завданням якого було забезпечити відновлення гідних людини умов життя на територіях ОРДЛО України, що постраждали внаслідок російської збройної агресії. Війна, розв’язана проти нашого народу у 2014 році, залишила глибокі рани на долях багатьох із наших співвітчизників: тисячі убитих, поранених, самотніх. Вчорашній крок президента РФ зруйнував базові принципи тривалого процесу відновлення миру в Україні, створив можливості для нової хвилі збройної агресії проти нашої держави, відкрив двері для повномасштабної воєнної операції проти українського народу.

Особистою відповідальністю та святим обов’язком громадян України сьогодні вважаємо захист рідної землі, нашої пам’яті та надії, нашого Богом дарованого права на існування. Захист Батьківщини – це наше природне право і наш громадянський обов’язок. Ми сильні, коли ми разом. Тепер настав час об’єднати наші зусилля для того, щоб обстояти незалежність, територіальну цілісність і суверенітет Української Держави. Обов’язком і відповідальністю всього людства сьогодні є діяльна турбота про запобігання війні та захист справедливого миру.

Ми переконані, що світ не може розвиватися та знаходити відповіді на виклики сучасності, вдаючись до сили та насилля, нехтуючи загальнолюдськими цінностями та євангельською істиною. Закликаємо всіх людей доброї волі не стояти осторонь страждань українського народу, спричинених російською військовою агресією. Ми народ, що любить мир. І саме тому готові обстоювати його і за нього віддано боротися.

Звертаємося сьогодні в молитві до Творця всесвіту з особливим проханням про мудрість для тих, хто уповноважений ухвалювати суспільно важливі рішення, у чиїх руках опинилася доля людства. Просимо Небесного Отця про допомогу для відновлення справедливого миру на українській землі.

Особливу молитву складаємо за захисників України, що цими днями є для нас прикладом жертовної любові та відданого служіння своєму народові. Нехай милосердний Господь захистить їх від усяких небезпек і обдарує їхні зусилля остаточною звитягою правди і добра.

Закликаємо щире благословення люблячого Бога і Творця на Україну та її народ!

Благословення Господнє на вас!

🞤 СВЯТОСЛАВ

Published on

Prayer for the Afflicted People of Ukraine in Time of War

O Lord Jesus Christ, our God, we entreat You to hear the earnest prayer of Your beloved Church of Kyivan Rus’ for her deeply afflicted children abiding in the land of Ukraine. Behold their grave sorrow and grievous plight, and speedily come to their aid. Deliver Your vulnerable people from unjust aggressors, foreign invasion and the terror of war. Strengthen courageous defenders of the nation to fight virtuously, inspired more by love of those they protect than hatred of the enemy.

O compassionate Lord, shelter the displaced, heal the wounded, console the orphan, protect the widow, comfort those who mourn, and mercifully receive into Your Kingdom those who have nobly died guarding their homeland against every aggression. Quickly make cease the spilling of blood of friend and foe alike, yet stir many to bravely struggle for that true justice which alone can bring lasting peace.

O kind-hearted Lord, as You are our peace, soften the hearts of the unmerciful and convert those who promote hostilities toward reconciliation, so that Your beloved children of the land of Ukraine, may abide in that tranquility, justice and freedom which reflects your Kingdom, where You reign with Your eternal Father, and Your most holy, good and life-giving Spirit, now, and forever and ever. Amen.

Молитва за Многостраждальний Український Народ у Час Війни

Господи Ісусе Христе Боже наш, благаємо Тебе, вислухай щиру молитву Твоєї улюбленої Церкви Київської Русі за важко страждаючих дітей українського краю. Споглянь милостивим оком на їх лихоліття та ласкаво поспіши на допомогу. Звільни свій беззахисний народ від несправедливих загарбників, нашестя агресорів та терору війни. Зміцни силою Твоєю усіх доблесних і відважних захисників для доброчесної боротьби, щоб вони радше керувалися любов’ю до беззахисних, аніж ненавистю до ворогів.

О Премилосердний Господи, захорони переселенців, зціли поранених, борони сиріт, підтримай вдів, потіш скорботних та ласкаво прийми до Твого Царства всіх, хто благородно віддав своє життя в обороні Батьківщини від нападів ворогів. Поспіши зупинити кровопролиття як друга, так і недруга та запали серця багатьох до мужньої боротьби за істинну справедливість, що є джерелом тривалого миру.

О добросердий Господи, Ти – наш мир, пом’якши зачерствілі серця, наверни тих, хто сприяє воєнним діям, до примирення, щоб Твій улюблений українській народ втішався   миром, справедливістю та свободою – ознаками Твого Царства, в якому Ти царюєш  з Предвічним Твоїм Отцем, і Всесвятим, Благим і Животворним Твоїм Духом, нині,  і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Published on

The Catholic Near East Welfare Association—established in 1926 by Pope Pius XI—has been working with partners in Ukraine since 1991 to foster the post-Soviet restoration of our Ukrainian Greek Catholic Church and to provide material aid to those in need in the country. Since Russia’s annexation of Crimea in 2014 and ongoing proxy occupation of Eastern Ukraine, tens of thousands of people have been forced from their homes, and millions are struggling to access vital services including many in need of medical attention.

In the face of possible further Russian aggression, CNEWA and Caritas Ukraine are preparing local centres to welcome displaced persons with food, medicine, blankets, and clothing.

Please pray for peace, for the people of Ukraine, and for the work of CNEWA and its partners. Donations to assist the work of these organisations can be made via the CNEWA Canada website or by phoning 1 866 322 4441.

Published on

Pray for Ukraine

STATEMENT BY THE UKRAINIAN CATHOLIC BISHOPS OF CANADA
CONCERNING THE CURRENT POLITICAL AND HUMANITARIAN CRISES
IN UKRAINE

22 January 2022

Dear Brothers and Sisters—Christ is Among Us!

During these most difficult days when Ukraine endures the threat of Russian invasion, the clergy, religious and faithful of the Ukrainian Catholic Church in Canada reach out to our brothers and sisters in Ukraine. We want to ensure you that we are with you day and night in sincere and earnest prayer and support. For some time now, our faithful have been asked to offer prayers for peace in Ukraine both in their churches and in their homes. Know that we remain united with you even more now during these threatening times.

Although many in the world are not surprised at Russia’s conduct in the last months, others are perplexed as to why it sees a need, in this day and age, to strive toward imperialistic ambitions. For our part, we simply and sincerely ask our brothers and sisters in Russia to reconsider the motives of their leaders in re-igniting the hardship that the citizens of Ukraine have undergone in the last seven years. Surely a neighbourly solution of reconciling divergent political visions will prove more successful in building solidarity and mutual beneficial collaboration. We also appeal to our shared Christian faith which flows from the ancient baptism of St. Volodymyr in the Dnipro River in the 10th Century.

We furthermore appeal to all civil authorities that have any influence over the situation—above all, Russia—to consider peaceful solutions to the conflict. This would not necessarily mean a compromise, but would prove to be a just and fair and even magnanimous solution. History teaches us that forced compromises, unnecessary subjugation and unjust resolutions often only fester and eventually erupt in ways unforeseen which are often more devastating than an earlier bilateral resolution would have been. Furthermore, using a third country as a pawn in a game of posturing between outside powers is also not only unjust, but it dangerously threatens to ignite a long-lasting and bitter quest for justice that hampers any efforts toward a peaceful co-existence among peoples.

Finally, we also appeal to all people of goodwill to see this not merely as another distant conflict on the other side of the world that we read about in the press.  This is a conflict that has already brought tragedy and hardship upon millions of individuals and families. It is a tragedy that will not go away, but rather one that threatens to spill out into a wider global conflict. We owe it to ourselves to be informed about the history and the truth of the tensions of the last decade and especially since Ukraine declared its independence in 1991. We believe that by the grace and mercy of our Lord, for which we humbly pray that the world and especially those nations directly involved in the conflict, can arrive at a peaceful and satisfactory resolution that would prove to be long-lasting.

This is not a time for audacious sable rattling nor for drawn out political diplomacy which, as we have seen in the past, is only as effective as there is honour and good will. Rather, we believe that what is especially required in times like these is earnest prayer that peace will prevail and that we all will be inspired by the Lord’s appeal to truth (John 8:32), peace and holiness (Hebrews 12:14). May the great Christian nations now at the potential epicenter of the growing conflict show themselves to be the beacons of light and hope that are so desperately needed in a world darkened by disease, intrigue and avarice. Is a non-violent solution impossible even at this late hour? Is there not a solution that can restore the hope and possibilities that was experienced by the former Soviet nations when the Soviet Union loosened its hold on peoples long pining for freedom and self-determination? We believe that which Christ affirmed to us by His eternal Word, namely, ‘with men it is impossible, but not with God; for all things are possible with God.’ (Mark 10:27)

Dearly Beloved, we call upon you in these critical days to direct your efforts in the following ways:

Be informed. Know the facts and fight falsehood in a post-truth public debate being warped by Russian disinformation. Inform others. The world cannot look away; you should not look away. Seek and share the truth, which gives authentic freedom and wisdom.

Support. There is a huge humanitarian crisis in Ukraine. People near the frontline often lack the basics—clean water, fuel, food, clothes, medicine. Heal the wounds. Help the victims of this senseless invasion. Provide your financial support through the established agencies in your area or through the legitimate channels currently being developed.

Pray. Pray for peace and justice in Ukraine. God is the Lord of history and the Lover of Humankind. His grace changes the most hardened hearts. Ukraine was brutally invaded, its territory annexed, the society traumatized. May God convert the promoters of violence. The Lord miraculously liberated the peoples of the Soviet Union without war. May God’s gift of human dignity be honoured and protected. May God protect Ukraine and its people from further harm.

Christ is among us! He is and will be!

+ Lawrence Huculak, OSBM
Metropolitan Archbishop of Winnipeg

+ David Motiuk
Eparchial Bishop of Edmonton,
Administrator of the Eparchy of New Westminster

+ Bryan Bayda, CSsR
Eparchial Bishop of Saskatoon,
Administrator of the Eparchy of Toronto & Eastern Canada

✙

PRAYER FOR THE AFFLICTED PEOPLE OF UKRAINE IN TIME OF WAR

O Lord Jesus Christ, our God, we entreat You to hear the earnest prayer of Your beloved Church of Kyivan Rus’ for her deeply afflicted children abiding in the land of Ukraine. Behold their grave sorrow and grievous plight, and speedily come to their aid. Deliver Your vulnerable people from unjust aggressors, foreign invasion and the terror of war. Strengthen courageous defenders of the nation to fight virtuously, inspired more by love of those they protect than hatred of the enemy.

O compassionate Lord, shelter the displaced, heal the wounded, console the orphan, protect the widow, comfort those who mourn, and mercifully receive into Your Kingdom those who have nobly died guarding their homeland against every aggression. Quickly make cease the spilling of blood of friend and foe alike, yet stir many to bravely struggle for that true justice which alone can bring lasting peace.

O kind-hearted Lord, as You are our peace, soften the hearts of the unmerciful and convert those who promote hostilities toward reconciliation, so that Your beloved children of the land of Ukraine, may abide in that tranquility, justice and freedom which reflects your Kingdom, where You reign with Your eternal Father, and Your most holy, good and life-giving Spirit, now, and forever and ever. Amen.

✙

ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ КАТОЛИЦЬКИХ ЄПИСКПІВ КАНАДИ
ЩОДО СУЧАСНОГО ПОЛІТИЧНОГО ТА ГУМАНІТАРНОГО СТАНУ
В УКРАЇНІ

22 січня 2022

 Дорогі брати і сестри у Христі—Христос Посеред Нас!

У ці важкі дні коли Україна перебуває у небезпеці російського військового вторгнення, духовенство, монахині, монахи та всі вірні Української Католицької Церкви в Канаді звертаємося зі словами підтримки для наших братів і сестер в Україні. Ми хочемо запевнити вас у наших щирих і невпинних молитвах. Від самого початку російської війни проти України ми усі у наших церквах, та домівках молимося за мир в Україні. Прошу знайте, що у ці небезпечні часи ми з вами.

Можливо, багато хто не здивований поведінкою Росії в останні місяці, проте нам тяжко зрозуміти, чому Росія в наш час має імперіалістичні амбіцій. Зі свого боку ми звертаємося до росіян, щоб вони переглянули мотиви своїх лідерів у війні проти України останні сім років. Безсумнівно, добросусідські відносини і взаємна повага є найкращим способом узгодження різних політичних поглядів у побудові солідарності та взаємовигідного співробітництва. Ми також звертаємося до нашої спільної християнської спадщини у Володимировому хрещенні тисячу років тому.

Ми закликаємо всі держави, які мають будь-який вплив на ситуацію, – а перш за все Росії – щоб розглянути мирні варіанти вирішення конфлікту. Справедливий і чесний компроміс не обов’язково означає програш, але може виявитися благословенним рішенням. Історія вчить нас, що несправедливі рішення вимушені компроміси, часто закривають гнійну рану яка з часом переростає у набагато більшу проблему. Більше того, використання іншої країни як пішака у власній грі є не тільки несправедливим, але загрожує розпалити тривалі й гіркі пошуки справедливості, які заважатимуть будь-яким зусиллям мирного співіснування між народами.

Нарешті, ми закликаємо всіх людей доброї волі не сприймати російську агресію в Україні як далекий конфлікт на іншому кінці світу, про який ми почули з новин. Цей конфлікт, уже приніс горе і біду для мільйонів людей в Україні. Ця трагедія, не зникає, а загрожує вилитися в глобальний конфлікт. Ми зобов’язані знати історію та правду напружених  відносин з Росією з часу проголошення Україною своєї незалежності у тисячу дев'ятсот дев'яносто першому році. Ми віримо і молимося, що з ласки Божої та Його милосердя наш Світ, а особливо ті країни, які безпосередньо залучені у війні, зможуть прийти до мирного і довготривалого вирішення цього конфлікту.

Це не час для зухвалого брязкання зброєю і навіть не час для політичної дипломатії, яка, як ми бачили в минулому, ефективна лише настільки, наскільки є честь і добра воля. Ні, ми віримо, що в такі часи як зараз, потрібна щира молитва, щоб ми всі були натхненні Господнім закликом до правди (Івана 8:32), миру і святості (Євреїв 12:14) і тоді запанує мир. Нехай великі християнські нації, які зараз знаходяться в епіцентрі зростаючого конфлікту, виявляться маяками світла і надії, які вкрай необхідні у світі, затьмареному війнами, хворобами та інтригами. Чи можливе мирне рішення? Рішення, яке може дати надію та можливості, як колись при розвалі Радянського Союзу народи які були у рабстві комуністичного режиму стали вільними і могли визначати своє майбутнє? Ми віримо в те, що нам сказав Христос, що є речі неможливі для людей, «але не в Бога; у Бога бо все можливо». (Марка 10:27)

Дорогі брати і сестри у Христі! У ці критичні дні ми звертаємося до вас з проханням:

Відстоюйте правду. Дізнавайтеся факти та боріться з брехнею та російською дезінформацією у світі пост-правди. Діліться правдою з іншими. Світ не повинен відвертатися, ви не повинні відводити погляд. Шукайте і діліться правдою, яка визволяє та дає мудрість.

Підтримуйте Україну. Україна переживає глибоку гуманітарну кризу. Людям на лінії розмежування бракує найнеобхіднішого — питної води, пального, продуктів харчування, одягу, ліків. Загоюйте рани. Допомагайте жертвам цього жорстокого вторгнення. Пожертви можна скласти через благодійні агентства у вашому регіоні або через нові законні канали, які зараз організовуються.

Моліться. Моліться за мир і справедливість в Україні. Бог є Господом історії і Чоловіколюбцем. Його благодать перемінює найчерствіші серця. На Україну жорстоко напали, захопили її територію, травмували її суспільство. Нехай Бог наверне серця тих, хто чинить насильство. Господь дивом визволив народи Радянського Союзу, який розпався без кровопролитних воєн. Нехай оберігається і шанується Божий дар людської гідності і життя. Нехай Бог оберігає Україну та її людей від лиха.

Христос Посеред Нас! Є і Буде!

+ Лаврентій Гуцуляк, ЧСВВ
Архиєпископ і Митрополит Вінніпезький

+ Давид Мотюк
Єпарх Едмонтонський,
Апостольський Адміністратор Нью-Вестмінстерської Єпархії

+ Браєн Байда, ЧНІ
Єпарх Саскатунський,
Апостольський Адміністратор Торонтонської Єпархії

✙

МОЛИТВА ЗА МНОГОСТРАЖДАЛЬНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД У ЧАС ВІЙНИ

Господи Ісусе Христе Боже наш, благаємо Тебе, вислухай щиру молитву Твоєї улюбленої Церкви Київської Русі за важко страждаючих дітей українського краю. Споглянь милостивим оком на їх лихоліття та ласкаво поспіши на допомогу. Звільни свій беззахисний народ від несправедливих загарбників, нашестя агресорів та терору війни. Зміцни силою Твоєю усіх доблесних і відважних захисників для доброчесної боротьби, щоб вони радше керувалися любов’ю до беззахисних, аніж ненавистю до ворогів. О Премилосердний

Господи, захорони переселенців, зціли поранених, борони сиріт, підтримай вдів, потіш скорботних та ласкаво прийми до Твого Царства всіх, хто благородно віддав своє життя в обороні Батьківщини від нападів ворогів. Поспіши зупинити кровопролиття як друга, так і недруга та запали серця багатьох до мужньої боротьби за істинну справедливість, що є джерелом тривалого миру.

О добросердий Господи, Ти – наш мир, пом’якши зачерствілі серця, наверни тих, хто сприяє воєнним діям, до примирення, щоб Твій улюблений українській народ втішався миром, справедливістю та свободою – ознаками Твого Царства, в якому Ти царюєш з Предвічним Твоїм Отцем, і Всесвятим, Благим і Животворним Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Published on

Great Compline with Lytia

Celebrated by Father Yuriy at Saint Nicholas the Wonderworker Parish, Victoria. 8PM 24 December 2021.

The service of Great Compline with Lytia is celebrated on the Eve of the Nativity of our Lord, and the evening of Theophany. Unlike regular compline, this service begins with incensing of the icons, with the Royal Doors open. The priest is vested in a bright epitrachelion. After the incensing, he intones the start of the service...

To follow along with the prayers and responses, please refer to the blingual booklet:
Great Compline with Lytia / Велике Повечір‘я з Литією
[PDF document links: right-click to view in another tab/window or save to your computer.)

Published on

Bishop David shares with us a Ukrainian folk tale for Christmas, the legend of the elderly grandmother and her search for the Christ child, and his reflections on our own journey to Bethlehem.

In English:

Unlike the elderly grandmother—baba—we know the road to Bethlehem, for today we have traveled together with the angels, the wise men and the shepherds to rejoice with Mary and Joseph in the birth of the Christ-Child, who came into this world, taking upon Himself flesh, becoming one of us, that we may know how precious and loved we are by God.

Let us get to know this Christ-Child better—one day at a time, throughout the entire year—by being every-more attentive to our relationship with God, to our faith, to our prayer, to our Church, so that when our family and friends, our neighbours and our community approach us and ask ‘Where is the Christ-Child?’, we may respond, ‘Yes, I know him! He lives here in my heart, here in my home with my family, here in my Church, here in my community. Yes, I know Him very well. Let me tell you about Him.’

And in this way the story of Christmas—of Jesus’ birth, of God’s presence among us—will continue to inspire the world, transforming it through peace and love into the Kingdom of God here on earth.

As we celebrate the Feast of the Nativity of Our Lord, may Christ, truly bless you and your family with peace, love and joy, now and in the New Year!

Christ is Born!  Glorify Him!

+Bishop David Motiuk

✙

In Ukrainian:

А ми, дорогі браття і сестри?  У нас по іншому.  Бабця не знає дорогу до Дитятка Ісусa. А ми? МИ ЗНАЄМО дорогу до Вифлеєма. Сьогодні, ми разом з ангелами, мудрецями зі сходу та пастушками тішимося з Марією, із Йосифом про народження Дитятка Ісусa; народження того, хто прийшов в світ, беручи на себе людське тіло, став одним із нас, щоб ми знали і відчули Божу безмежну любов до кожного з нас.

То ж пізнаймо глибше Дитятко Ісуса – день за днем, протягом цілого року. Прислухаймося краще до нашого особистого відношення до Бога, до віри, до молитви, до церкви – щоб коли, чи то наша родина, чи друзі, чи в громаді нас запитають, «Де знаходиться Дитятко Ісус?» ми зможемо ïм відповісти: «я знаю його; він тут – у моïм серці, тут – у моïм домі, з моєю родиною, тут – у моïй церкві, в моïй громаді. Так, я знаю Ісуса дуже добре. Давайте, я вам розкажу все, що знаю про Нього.»

І таким чином, подія про Різдво – про народження Христа – ця вістка, що З нами Бог – надалі надихне у світ своє святе повітря, перетворюючи нашу земну кулю миром і любов’ю у Царство Боже між нами.

Святкуючи Празник Господнього Рождества, нехай Христос поблагословить Вас і Вашу сім’ю миром, любов’ю і радістю, зараз і в новому році!

Христос Раждається! Славіте Його!

+ Давид Мотюк

Published on

CHRISTMAS PASTORAL LETTER OF HIS BEATITUDE SVIATOSLAV

Most Reverend Archbishops and Metropolitans,
God-loving Bishops, Very Reverend Clergy, Venerable Monastics,
Dearly Beloved Brothers and Sisters,
in Ukraine and throughout the world

 Glory to God in the highest, and on earth peace,
good will toward men (Lk 2:14)

Christ is born! Glorify Him!

Beloved in Christ!

Today we share with you a great joy that was first received and shared by nameless shepherds of Bethlehem, who outdoors in an open field watched over their flock in the middle of the night. As described by the evangelist Luke, when an angel of the Lord appeared to them, at first, they were filled with fear. But the angel spoke to them: “Fear not, for behold, I bring you good news of great joy that will be for all the people. For unto you is born this day in the city of David a Saviour, who is Christ the Lord” (Lk 2:10-11). And then, when the shepherds heard the angelic choirs sing, ‘Glory to God in the highest,’ they said to one another: ‘Let us go over to Bethlehem and see this thing that has happened, which the Lord has made known to us’ (Lk 2: 15). And they went, they found Mary and Joseph with the Child, and, having given them due reverence, went out and told others about Jesus.

The good news of Christmas is a feast of trust—not only of trust shared among us, human beings, but, above all, of God’s trust in humankind. We often speak of our faith in God, but rarely do we make note of God’s good will towards us, His faith and trust in us. The Lord entrusted the first good news about the birth of the Divine Child to simple shepherds, and then He shared the Good News of the Gospel with the myrrh-bearing women, with fishermen and tax-collectors—with simple and largely unknown people.

In Christ’s Nativity, the Heavenly Father entrusts His Only-begotten Son to humanity, and God becomes man! The angelic choir proclaiming “peace on earth to men of good will” speaks to the fact that God sees man as worthy of his trust and favour, preference and good will (which is how we literally translate the Greek term, eudokia). He sees us as good and believes in us. He sees us not only as we are today, with all our weaknesses and sinfulness, our poverty and perplexity. The Son of God sees in us His Image. In His incarnation, He takes on our human nature and teaches us to see Him, the Saviour of the world, in a small child. Seeing us as people of His good will, He sees us as those who we can become by the power of His grace just as loving parents see in their child a talented future writer or artist, a good mother or tender and responsible father, the leader of a people or their mighty protector.

In this Christmas mystery, the figure of the Theotokos personifies the trust that we humans should foster towards our Creator and Saviour, in response to God’s trust in us. The Mother of God, who holds in her arms the tiny Jesus in a cold stable, teaches us that we can and must trust God and our neighbour, since the Lord loved us first and entrusted Himself to us. In receiving the word of the archangel, she gives God space in her own body, gives Him her humanity—her human nature. Then St. Joseph, the guardian of Jesus and His Mother, having learned that Mary is pregnant, at first thinks of quietly releasing her. But, when the angel of the Lord appeared to him in a dream and said: ‘Joseph, son of David, do not fear to take Mary as your wife, for that which is conceived in her is from the Holy Spirit’ (Mt 1:20), he believed, entrusted himself to God, and did everything as the angel commanded, justifying the Lord’s trust in him.

We live in a world where trust is not merely wounded, but under constant attack. A great crisis of trust is felt in different spheres of social and even church life. Through new communication technologies, the manipulation of truth, which has always existed throughout human history, today is carried with lightning speed all over the globe. We no longer know what to believe and whom to trust. Our understanding is permeated with the conviction that in the world there is no truth and no justice, and that at every step there is only deception, falsehood, and duplicity.

This dramatic situation is illustrated in the icon of the Nativity. The evil spirit, depicted in the form of an elderly man dressed in sheepskin, tempts Joseph, seeking to give rise to doubt in him regarding the Child and His Mother. This should surprise no one, for the devil, as the father of lies (see Jn 8:44) at every step seeks to sow mistrust and doubt regarding God’s good will towards us, and fosters interpersonal conflict at all levels, in personal, family, and community life.

The current pandemic has further increased this crisis of trust. Given that the virus hides inside a person, the other for me becomes a potential source of illness, and even death. This introduces into human relations elements of suspicion, fear, and escape.

Our attitude towards social and government institutions is also marked by mistrust. Various conspiracy allegations regarding the safety of the coronavirus vaccine augment a mistrust of authority, that is already prevalent in our society, and bring out in our fellow citizens even greater confusion and fear for the future. People don’t believe the government and other institutions called to care for the common good and for social health services, as is their responsibility. Possibly, because of the history of the 20th century, post-Soviet societies have a greater tendency, than do other parts of the world, to disbelieve government institutions, and thus easily become susceptible to all sorts of manipulation and propaganda. Similarly, in the politically polarized countries of the Western world, the spreading of fear and mistrust is also utilized as an instrument of political warfare. However, it is important to remember that when we adopt a principle of ‘I don’t believe anyone,’ we always play into someone else’s hands, someone exploits our disappointment for their own purposes. Mistrust destroys human relations at all levels. Mistrust destroys the family, society, a people, and nation!

In response to our present-day temptations regarding mistrust, the Lord Himself comes in order to reveal the truth and embrace us with His trust. On the vigil of the Nativity, we sing: ‘You have shone forth from a Virgin, O Christ, rational Sun of Righteousness. And a star showed You, Whom nothing can contain, contained in a cave. You led Magi to worship You and along with them we magnify You: Glory to You, O Giver of Life’ (Vespers Troparion). To celebrate Christ’s Nativity is to trust the Divine Child who conquers death and, by accepting human life, brings the gift of His Divine Life. Christmas is not some devotional tale but a unique event in history, which bears witness to the Lord’s trust in humankind. God believes in His creation. He believes in us more than we believe in ourselves.

Through faith in God, in His birth among us, let us restore our trust in a humanity that searches for Him! Let us be people of God’s favour and let us learn to place our favour in others—to see in them their good characteristics, gifts and talents, abilities, and elevated spirit. Although today the circumstances of a spreading virus at times require us to cover with protective masks our mouths and nostrils, but in God’s name, let us not close off our hearts to others! Let others see joy, love, and goodness in our eyes! Indeed, in the midst of the challenges and trials of the pandemic, let us be heralds of Divine good will.

My wish is that, following the example of the Holy Family, our families be a place of mutual respect, love, and trust. I especially ask you, beloved parents, to foster a spirit of trust in your children, so that, when they encounter the challenges of this world, they know that they can always count both on you and on our Lord God, who entrusted them into your care. At various stages of your children’s growth, cultivate and build trust and mutual respect in joy, love, and patience. Be for them their first teachers of profound faith, an example of fervent prayer, encourage them to serve their neighbour at an early age. Give the greatest of attention to the time of transition from childhood to youth, take care that your children know how to distinguish between the false and the authentic, between divine truth and diabolical falsehood. May your offspring know that not only you believe in them and are able to see their future in realized talents and divine gifts, developed in their souls, but that our Lord God Himself believes in them and calls on them to do His good works in the world.

And so, let us celebrate Christmas together! Wherever we may be, through mutual trust let us create today our own Bethlehem! Those who celebrate in their family circle—with sincere joy. Those who are compelled to be far from your loved ones—with a sense of spiritual unity. Those who are able to come to church—with a profound experience of the feast’s solemnity and with love for Christ who gives Himself to us as spiritual food as a sign that He believes in us. Those who participate in divine services online—with a blessed longing for our brothers and sisters in Christ. Let each of us share our Christmas joy with one another—any way we can! And may the traditional Ukrainian carol resound throughout.

Dear brothers and sisters! This festive day I express to you my trust and faith, that you yourselves intuitively sense how to properly greet the newborn Saviour, and know how to share the joy of this encounter with those at your side. With Christ’s Nativity, I warmly greet you all: from East to West, from North to South—in Ukraine and abroad, on all the continents of the world. In a special way, I unite myself to those who are sad or feel lonely, to all who labour far from home and precisely in this moment experience the absence of their loved ones and miss the warmth of the family home. I express my condolences to those families for whom this year it is painful to sit at Christmas Eve supper, when at the table there is an empty seat, not long ago occupied by a father or mother, husband or wife, brother or sister, son or daughter. With tearful eyes be joyful in the faith that today your loved ones are celebrating in heaven. I share my Christmas joy with our elderly—grandmothers and grandfathers, and also with the needy. I sincerely greet our soldiers on the front line—our pride. My thoughts fly to our prisoners of war and those held captive: in conveying my Christmas greeting I encourage you to not lose spirit, for our Lord God Himself believes in you. I greet our children and youth—our future, and wish that today your smile not leave your face, and that your joy be full.

From the bottom of my heart, I wish all of you the authentic joy of the children of God, a tasty kutia, a cheerful celebration of Christ’s Nativity, and a happy, peaceful, and blessed New Year!

Christ is born!  Glorify Him!

+ SVIATOSLAV

Given in Kyiv at the Patriarchal Cathedral of the Resurrection of Christ,
on the day of the all-praiseworthy Apostle Andrew the First-called,
13th of December (30th of November) in the 2021st Year of our Lord.

✙

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА

Високопреосвященним архиєпископам і митрополитам,
боголюбивим єпископам, всечесному духовенству,
преподобному монашеству, возлюбленим братам і сестрам,
в Україні та на поселеннях у світі сущим

 Слава на висотах Богу й на землі мир
людям Його вподобання! (Лк. 2, 14).

Христос народився! Славімо Його!

Дорогі в Христі!

Сьогодні ділимося з вами великою радістю, яку вперше прийняли і нею поділилися невідомі вифлеємські пастушки, котрі перебували на відкритому полі та вночі чували біля свого стада. За розповіддю євангелиста Луки, коли ангел Господній з’явився, то їх спершу огорнув великий страх. Та ангел до них промовив: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь» (Лк. 2, 10-11). Відтак, почувши похвальний спів ангельських хорів «Слава на висотах Богу», пастушки один одному сказали: «Ходім лишень до Вифлеєму та подивімся на ту подію, що Господь об'явив нам» (Лк. 2, 15). І пішли, знайшли Марію і Йосифа з Дитятком та, поклонившись їм, пішли і розповіли іншим про Ісуса.

Різдвяна благовість – це свято довіри, – довіри не тільки між людьми, а передусім Бога до людини! Ми часто говоримо про нашу віру в Бога, а мало коли звертаємо увагу на Боже вподобання стосовно нас, Його віру та довіру до нас. Господь довірив першу добру новину про народження Божого Дитяти звичайним пастухам, а згодом поділився своєю євангельською благовістю із жінками-мироносицями, рибалками, митниками – простими і мало кому відомими людьми.

У Різдві Христовому Небесний Отець довіряє людям свого єдинородного Сина і Бог стає людиною! Ангельський спів про «мир на землі людям Його вподобання» вказує на те, що Бог бачить людину гідною Його довіри і вподобання, прихильності і благовоління (саме так дослівно перекладається грецьке поняття «євдокія»). Він бачить нас добрими і вірить у нас. Він бачить нас не тільки такими, яким ми є сьогодні, серед усіх наших немочей і гріховності, нашої біди і розгубленості. Син Божий бачить у нас Свій Образ, а воплочуючись, приймає нашу людську природу і в маленькому дитятку вчить нас бачити Його самого, Спасителя світу. Споглядаючи нас як людей свого благовоління, Він бачить нас такими, якими ми можемо стати за допомогою сили Його благодаті, подібно як люблячі батьки бачать у своїй дитині майбутнього талановитого письменника чи художника, добру матір чи ніжного і відповідального батька, провідника народу чи його могутнього захисника.

Постать Богородиці в цьому різдвяному таїнстві уособлює те довір’я, яке людина повинна плекати до свого Творця і Спасителя у відповідь на Божу довіру до нас. Мати Божа, яка в холодній стаєнці тримає на руках маленького Ісуса, вчить нас, що ми можемо і повинні довіряти Богові та ближньому, бо сам Господь першим полюбив нас і довірився нам.  Приймаючи слово архангела, Вона дає Богові простір у власному тілі, дає Йому свою людяність – людську природу. Відтак св. Йосиф, опікун Ісуса та Його Матері, дізнавшись, що Марія вагітна, спершу думає потайки Її відпустити. Та, коли ангел Господній з’явився йому вві сні і сказав: «Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в Ній зачалось, походить від Святого Духа» (Мт. 1, 20), чоловік повірив, довірився Богові і зробив усе за велінням ангела, оправдавши Господню довіру до нього.

Ми живемо у світі, де довір’я не тільки зранене, а й перебуває під постійною атакою. Велика криза довіри відчутна в різних сферах суспільного і навіть церковного життя. За посередництвом нових комунікаційних технологій маніпуляція правдою, яка існувала в людській історії завжди, сьогодні несеться з блискавичною швидкістю по всій земній кулі. Ми вже не знаємо, у що вірити і кому довіряти. У нашій свідомості утверджується переконання, що нема на світі ні правди, ні справедливості, що на кожному кроці тільки обман, брехня і крутійство.

Ця драматична ситуація зображена на іконі Різдва Христового. Злий дух у вигляді старшого чоловіка у волосяниці спокушає Йосифа, намагаючись викликати в нього сумнів щодо Дитяти та Його Матері. Нема чого цьому дивуватись, адже диявол, як батько брехні (пор. Ів. 8, 44), на кожному кроці старається посіяти підозри і сумнів про Боже до нас благовоління та сприяє конфліктам між людьми на всіх рівнях, у приватному, родинному та громадському житті.

Сучасна пандемія ще більше посилила кризу довіри. Оскільки вірус ховається в людині, то інша особа є для мене потенційним джерелом захворювання і навіть смерті. Це впроваджує в людські стосунки елементи підозри, страху і втечі.

Недовірою позначене рівно ж наше ставлення до суспільних і державних інституцій. Різні конспіративні чутки щодо небезпеки вакцин проти коронавірусу накладаються на загальнопоширену в нашому суспільстві недовірливість до влади і викликають у душах наших співвітчизників ще більше замішання і тривогу за майбутнє. Люди не вірять владі та іншим інституціям, які покликані дбати про загальне благо і громадське здоров’я та нести за це відповідальність. Можливо, з огляду на історію ХХ століття, пострадянські країни мають більшу, ніж це може бути в інших частинах світу, схильність не довіряти державним інституціям, тому легко стають жертвами різного роду маніпуляцій і пропаганди. Зрештою, у політично поляризованих країнах західного світу сíяння страху і недовіри теж стає інструментом політичної боротьби. Проте слід пам’ятати, що, керуючись принципом «не вірю нікому», ми завжди граємо комусь на руку, хтось використовує наше розчарування для досягнення власних цілей. Недовіра руйнує людські стосунки в усіх сферах. Недовіра руйнує родину, громаду, народ і державу!

У відповідь на ці наші сучасні спокуси недовіри сам Господь приходить, щоб об’явити правду і обгорнути нас своєю довірою. У навечір’я Різдва Христового ми співаємо: «Засяяв Ти, Христе, з Діви, як духовне Сонце Правди, і зоря появила Тебе невидимого, що вмістився у вертепі. І мудреців привів Ти, щоб поклонилися Тобі; з ними й ми Тебе величаємо: Життєдавче, слава Тобі!» (Тропар Вечірні). Святкувати Різдво Христове – це довіряти Божому Дитяті, яке долає смерть і, приймаючи людське життя, несе в дарі своє Боже Життя. Різдво – це не якась побожна казка, а унікальна в історії подія, що свідчить про Господнє довір’я до людини. Бог вірить у своє створіння. Він вірить у нас більше, ніж ми віримо самі в себе.

Через віру в Бога, у Його народження між нами, відродімо довір’я до людини, яка Його шукає! Будьмо людьми Божого вподобання і вчімося вкладати своє вподобання в іншу людину – побачити в ній добрі риси, дари і таланти, вміння і висоту духу. Хоч обставини поширення сучасного вірусу деколи вимагають, щоб ми прикривали захисними масками наші вуста та ніздрі, але, в ім’я Боже, не закриваймо своїх сердець перед іншими людьми! Даймо їм побачити радість, любов і доброту в наших очах! Саме серед викликів і випробувань пандемії будьмо носіями Божого благовоління!

Бажаю, щоб наші сім'ї були, на зразок Пресвятої родини, місцем взаємної пошани, любові та довіри. Особливо прошу вас, дорогі батьки, плекати духа довір’я у своїх дітей, щоб, коли їх спіткають виклики цього світу, вони знали, що можуть завжди покладатися як на вас, так і на Господа Бога, який доручив їх вашій опіці. На різних етапах зростання дітей бережіть і будуйте довіру та взаємоповагу в радості, любові й терпеливості. Будьте для них першими вчителями глибокої віри, прикладом щирої молитви, заохочуйте їх змалечку до служіння ближньому. Найпильнішу увагу звертайте на перехідний час від дитинства до молодості, подбайте, щоб діти вміли відрізнити фальшиве від автентичного, Божу правду від диявольської брехні. Хай ваші нащадки знають, що не тільки ви в них вірите і здатні бачити їхнє майбутнє в реалізованих талантах і розквітлих у їхній душі Божих дарах, а що сам Господь Бог у них вірить і кличе їх до творення Його добрих діл у світі.

Отож святкуймо Різдво разом! Хоч би де ми були, творімо взаємною довірою наш сучасний Вифлеєм! Хто святкує в сімейному колі — то зі щирою радістю; хто змушений бути далеко від рідних — то з відчуттям духовної єдності; хто може прийти до храму — то з переживанням святої урочистості празника та в любові до Христа, який дає себе нам як духовну поживу на знак, що Він вірить у нас; хто бере участь у святкових богослужіннях онлайн —  то в благословенній тузі за братами і сестрами в Христі. Ділімося одне з одним різдвяною радістю — хто як може! Хай скрізь лунає традиційна українська коляда!

Дорогі брати і сестри! Цього святкового дня висловлюю вам своє довір’я і вірю, що ви самі відчуваєте, як гідно зустрічати новонародженого Спаса, і вмієте ділитися радістю цієї зустрічі з кожним, хто є поруч із вами. Із Різдвом Христовим сердечно вітаю вас усіх: від сходу до заходу, від півночі до півдня — в Україні і на поселеннях, на всіх континентах світу. Особливим чином єднаюся з тими, хто сумує чи почувається самотнім, з усіма, хто на заробітках далеко від дому і саме цієї миті відчуває брак рідних і тепла родинної оселі. Співчуваю тим родинам, яким цього року тяжко сідати до Святої вечері, бо при столі стоїть порожнє крісло, котре ще недавно було місцем тата чи мами, чоловіка чи дружини, брата чи сестри, сина чи доні. Крізь сльози радійте з вірою, що сьогодні ваші найдорожчі святкують у небі. Ділюся різдвяною радістю з нашими старшими — бабусями і дідусями, а також з усіма потребуючими. Щиро вітаю наших військових на фронті — нашу гордість. Лину думкою до полонених і ув’язнених: переказуючи різдвяні вітання, заохочую вас не занепадати духом, бо у вас вірить сам Господь Бог. Вітаю дітей і молодь — наше майбутнє, і бажаю вам, щоб сьогодні усмішка не сходила з ваших уст, щоб ваша радість була повна.

Від щирого серця бажаю всім вам справжньої радості дітей Божих, смачної куті, веселих свят Різдва Христового та щасливого, мирного і благословенного нового року!

Христос народився! Славімо Його!

+ СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві, при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у день Святого всехвального апостола Андрія Первозванного,
13 грудня (30 листопада) 2021 року Божого

Published on

PASTORAL LETTER FROM
THE UKRAINIAN CATHOLIC BISHOPS OF CANADA
ON THE OCCASION OF THE NATIVITY OF OUR LORD
2021-2022

To the Reverend Clergy, Monastics, Seminarians and Laity
of the Ukrainian Catholic Church in Canada

Christ is Born! Let Us Glorify Him!

Dearly Beloved in Christ!

‘The earth offers a cave to the Inaccessible.’ — Kondak of the Nativity

The Kondak of December 25 heralds a true paradox. It reminds us of the sharp contrasts we find in the human condition.  Regarding the Incarnation of Jesus, the Indescribable, Eternal and Inaccessible God, is humbly born in a cave. This is truly a low place on earth, perhaps barely fit for animals at times and yet it is where Jesus was born. Today, we find it hard to believe that any person could be born outside of a hospital or a home. Of course, there are survival accounts of people enduring unimaginable challenges, but who could allow such intentional inhospitable human indignity?

Well, we don’t have to look far to find human indignity today. Human tragedy is all around us. Physical, medical, emotional and spiritual injustice is the content of many news stories. And in the midst of these stories often there is a ray of light in the darkness, a person who shines and restores our hope in human dignity.  Globally, in Ukraine, or in our own homes, the Holy Spirit is waiting to break through to others with good news and each of us would do well to ask God that question, ‘Lord, how do you want to use me in sharing this news?’

The good news is that despite our hearts being similar in some ways to the inhospitable cave, Jesus wants to dwell there. Our reflection on this profound mystery takes quiet time for prayer, away from the numerous demands requesting our attention as well as celebration of the Sacraments, particularly Eucharist and Reconciliation. In the stillness of our hearts, God will speak, God will give each of us grace and we have an opportunity to say ‘yes’ like members of the Holy Family. Our hearts are mangers of humility, human dignity and love. Every thought and action that honours God or another human being is born there.  Jesus is born in the manger of our hearts. This is good news. Likewise prayer together as families and parishes uplifts and confirms that ‘God is with us!’

Therefore, let us intercede in prayer and perhaps take positive steps toward solutions to the many inhumane things we encounter in life. Let us learn from St. Joseph who, in his obedience to God through several dreams, became the person to ignite in Jesus a sense of obedience to the Father. Let us learn from Mary, the Mother of God, who trusted in God’s plan for salvation as she gave birth to Christ and played a significant role in forming the Sacred Heart of Jesus. Let us allow the Christ in us to be a light to those in our families and parishes. This is so important in an atmosphere that finds many people and numerous opinions at odds about how to deal with the COVID epidemic.

May our celebration of this profound truth this Christmas, that God is born in us, be a time to encounter Jesus Christ in our spouse, in our family members and in our parish because we are an essential part of this profound truth. May we be aware of the presence of Jesus, Mary and Joseph that give us the gift of the Holy Family which is present in our personal and parish families. And may this awareness bear fruit in our lives throughout the new year, 2022, and beyond.

God is with us! Christ is Born!

Sincerely in Christ,

+Lawrence Huculak, OSBM   Metropolitan Archbishop of Winnipeg
+Michael Wiwchar, CSsR   Eparch Emeritus of Saskatoon
+Stephen Chmilar, Eparch Emeritus of Toronto and Eastern Canada
+David Motiuk, Eparchial Bishop of Edmonton, Administrator of the Eparchy of New Westminster
+Bryan Bayda, CSsR, Eparchial Bishop of Saskatoon, Administrator of the Eparchy of Toronto & Eastern Canada

✙

ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ
УКРАЇНСЬКИХ КАТОЛИЦЬКИХ ЄПИСКОПІВ КАНАДИ
З НАГОДИ ПРАЗНИКА РІЗДВА ГОСПОДНЬОГО
2021-2022

Всесвітлішим, Всечеснішим і Преподобним Отцям,
Преподобним Ченцям і Черницям, Семінаристам та Мирянам
Української Католицької Церкви в Канаді

Христос Рождається! Славімо Його!

Дорогі в Христі!

«Земля вертеп Неприступному приносить». — Кондак Різдва

Кондак Різдва Господнього звіщає справжній парадокс. Він нагадує нам про різкі контрасти, які ми знаходимо в стані людини. Невимовний, Вічний і Неприступний Бог смиренно рождається в печері. Воплочення Сина Божого відбувається в місці, ледь придатному для тварин. Сьогодні нам важко повірити, що будь-яка людина може народитися за межами лікарні чи домівки, та Творець всесвіту обіймає людство серед такого суворого приниження людини.

У цьому світі нам не потрібно далеко шукати, щоб знайти приниження людини. Трагедія людей є навколо нас. Фізична, емоційна та духовна несправедливість є змістом багатьох новин. І серед цих розповідей часто з’являється промінь світла в темряві -- людина, яка світить і повертає нам надію на людську гідність. По всьому світу, в Україні чи в наших власних домівках у Канаді, Дух Святий чекає, щоб проникнути до інших із доброю новиною. Кожному з нас було б добре так запитати Бога: «Господи, як хочеш використати мене, щоб поділитися цією новиною?»

Добра новина є такою, що, незважаючи на те, що наші серця в чомусь схожі на негостинну печеру, Ісус хоче жити там. Наша відкритість до цієї глибокої таємниці вимагає спокійного часу для молитви, далеко від відволікань, подалі від численних вимог, на які сучасне суспільство зосереджує нашу увагу. У тиші наших сердець Бог буде говорити. Бог дасть кожному з нас ласку сказати «так» разом з Пресвятою Родиною. Ісус рождається в яслах смиренного серця, наповненого любов’ю. Він рождається в кожній думці і дії, які шанують Небесного Отця та в серця, які гідно ставляться до тих, що створені за Його образом. Цією доброю новиною ми ділимося під час цього свята. І, молячись разом як родина-сім’я та беручи участь у Святих Таїнствах, особливо в Євхаристії, ми піднесені й підтверджені як улюблені діти Божі.

Тому просімо про заступництво в молитві і, по можливості, зробімо якісь позитивні кроки до вирішення багатьох нелюдських речей, з якими ми стикаємося в житті. Навчімося від святого Йосифа, як це Ісус зробив, коли сприяв розвитку почуття послуху Своєму Небесному Отцеві, на прикладі послуху Йосифа Богові. Навчімося від Богоматері Марії, як це Ісус зробив, коли сприяв розвитку почуття глибокої любови та співчуття через Його земний досвід материнської любови. Дозвольмо, щоб Христос у нас став світлом мудрости та співчуття до інших. Та оскільки наше суспільство сьогодні продовжує боротися з пандемією COVID-19, завжди пам’ятаймо про добробут інших.

Цього Різдва нехай наше святкування Різдва нашого Господа приведе нас до зустрічі з Ним у всіх наших стосунках – з членами нашої родини-сім’ї, у наших громадах, на наших робочих місцях, у наших домівках. Нехай наші серця будуть тією печерою, де Пресвята Родина знаходить свою домівку, де присутні Ісус, Марія та Йосиф. Нехай дар Еммануїла — З нами Бог — принесе у нас плід у любові, у радості та в мирі в цей Різдвяний час та протягом усього Нового Року.

З нами Бог! Христос Рождається!

Щиро віддані в Христі,

+ Лаврентій Гуцуляк, ЧСВВ, Архиєпископ і Митрополит Вінніпезький
+ Михаїл Вівчар, ЧНІ, Єпарх-емерит Саскатунський
+ Стефан Хміляр, Єпарх-емерит Торонтонський
+ Давид Мотюк, Єпарх Едмонтонський, Апостольський Адміністратор Нью-Вестмінстерської Єпархії
+ Браєн Байда, ЧНІ, Єпарх Саскатунський, Апостольський Адміністратор Торонтонської Єпархії

Published on

Letter of His Beatitude Sviatoslav, Major Archibishop of Kyiv-Halych and head of the Ukrainian Greek Catholic Church, to Most Reverend David Motiuk, Apostolic Administrator of the Eparchy of New Westminster, 8 December 2021:

Coat of arms of Sviatoslav Shevchuk

Glory to Jesus Christ!

Your Excellency,

Over the last few weeks, we have all seen the news with images of the devastating effect on the lives and livelihood of so many people in British Columbia due to recent torrential rains, floods and landslides. Seeing the images of the floods in the Fraser Valley, I recalled my own travels in August 2012 from Vancouver to Kelowna through that very same area and over the Coquihalla highway. I was amazed at the stunning natural beauty of British Columbia with its farmiands and the majesty of the mountains. My thoughts are very much with those who are suffering today because of the magnitude of this past summer‘s forest fires and now with the destruction from the recent floods.

Please share my message to the clergy, religious and lay-faithful of the Eparchy of New Westminster, that with the ongoing challenges brought on by the COVID-19 pandemic and the task of rebuilding homes, businesses and infrastructures made more difficult by the cold winter weather, I am praying that Our Lord will send you and the people of British Columbia all His comfort and grace.

Placing you under the protection of the Most Holy Mother of God, I remain,

Seal of Sviatoslav Shevchuk

 

Published on

Bishop David Motiuk

While Thanksgiving Day is celebrated in Canada in the month of October, every day is Thanksgiving, especially given the current pandemic. There is a need to give thanks for the very gift of life each and every day, whether this Summer, this Fall, or throughout the year.

Thanksgiving Day has its historical roots in religious and cultural traditions, giving thanks to God for the blessing of the harvest and graces received during the year.

While not a liturgical feast listed among the holy days of the Church, the spirit of thanksgiving underlies everything we do as Christians. Jesus said, ‘Give to others, and God will give to you … The measure you use for others is the one that God will use for you’ (Luke 6:38). In other words, generosity is giving from the heart; and thanksgiving is gratitude for that generosity.

Thanksgiving is a celebration of the family. Whatever your family thanksgiving traditions are, thanksgiving is an opportunity for family to gather together, to feast, and to enjoy each other’s company. It is also an occasion to show gratitude to God and to each other.

When I was younger, I found a special card to give to my father for Father’s Day. Well, not exactly a Thanksgiving Card, but it expressed my sentiments of thanksgiving for my dad’s love, guidance, and nurturing throughout my childhood. It went something like this: On the cover of the card, ‘Dad, when I think of all the food you put on the table, the clothes on my back, and the roof over my head …’ and on the inside of the card, ‘Why did I ever leave home?!’ The card was my way of thanking my dad for giving me life and helping me to grow in his love, and in love of God, into the person I’ve become.

As you gather this Thanksgiving Day—and not just in October, but throughout the Summer and beyond—carry on your family traditions, or start some new ones. For example, in the time leading up to Thanksgiving, volunteer time as a family at a soup kitchen, visit a sick child or an elderly person, or invite a stranger or forgotten relative for a dinner. At the Thanksgiving table, give everyone a chance to say one thing for which they are grateful. Include a prayer to god of thanksgiving.

As well, attend Church as a family to show your gratefulness to God. After all, the word ‘thanksgiving’ comes from the Greek word eucharistia, which literally means thanksgiving. Thanksgiving. Eucharist. Thanksgiving. Imagine that, God gives thanks for us through the Eucharist by sharing the gift of His son, Jesus Christ. And we give thanks to God by receiving God’s love in the Eucharist, which is Jesus’ body and blood. Wonderful!

Published on

The Eparchy of New Westminster joins with other Catholic bodies in actively participating in the first National Day for Truth & Reconciliation on 30 September. Although the Ukrainian Catholic Church in Canada played no role in the residential school system, we share a responsibility with all Canadians to be aware of that history, to understand the lasting trauma caused to indigenous families and communities through the abduction of their children by the Canadian state, and, especially, to learn about the findings of the Truth and Reconciliation Commission and its Calls to Action. As Christians, we are also called to meet this day with prayer, a spirit of charity, and a commitment to reconciliation of all people in truth.

Give us the vision and honesty to recognize that the we are all brothers and sisters of one human family, created and sustained by the One Creator. As we deal with many challenges, may we never give way to fear and anger, which can be the source of division and threat amongst peoples.
[From the Canadian Catholic Indigenous Council’s prayer for National Indigenous Peoples Day.]

Visit the Eparchy website to learn more about the National Day for Truth and Reconciliation, for further links, and two educational webinar videos produced by the Roman Catholic Archdiocese of Toronto.

Published on

Prayers are requested for the health of our former eparchial bishop, Kenneth Nowakowski. Bishop Kenneth is in hospital in the UK, where he is now bishop of the Ukrainian Catholic Eparchy of Holy Family of London, after being diagnosed with COVID-19.

Bishop Ken Nowakowski


O Holy Father, Physician of souls and bodies, You sent your only-begotten Son, our Lord Jesus Christ, to heal every infirmity and to deliver us from death. Heal your servant Kenneth of every spiritual and bodily ill which afflicts him. Restore him by the grace of your Christ through the prayers of our most holy Lady, the Mother of God and Ever-Virgin Mary, and of all your Saints. For You, our God, are the Fountain of healing, and we glorify You together with your only-begotten Son, and your Consubstantial Spirit, now and ever, and forever. Amen.

Published on

in response to the vandalism of a Ukrainian Catholic church in Calgary, in the wake of media coverage of Residential School burial site discoveries.

Dear Ukrainian Catholic Faithful,

Слава Ісусу Христу! Glory be to Jesus Christ!

Many of us were saddened earlier this week when we learned that the Assumption of the Blessed Virgin Mary Ukrainian Catholic Parish, Calgary, had been vandalized by individuals acting on their own—not once but twice, alongside many other Roman Catholic parishes throughout Calgary.

While the Ukrainian Catholic Church in Canada never ran Residential Schools, we can relate to the pain and suffering that our Indigenous brothers and sisters are enduring in the recent recovery of the graves of hundreds of children found in several cemeteries in western Canada.

The Ukrainian community readily acknowledges that if it were not for the help of the Indigenous Peoples, our ancestors would not have survived those first harsh winters in the late 1890s when Ukrainian immigration to Canada began, nor what medicines to use, nor how to navigate the land. The story of the meeting of our two peoples is most recently told in song and dance in the 2018 Ukrainian Shumka Dancers’ Ancestors and Elders production, a story of strength and sacred bond among peoples.

Dear faithful, the Indigenous Peoples in Canada now need our prayers, support and action as they seek truth and reconciliation regarding the tragedy of Residential Schools. If for no other reason, we can relate to their suffering and loss for we too know suffering and loss. Millions of our people were starved to death under the Soviet Communist Regime in the Holodomor Genocide of 1932-1933. In Canada, during World War I, thousands of our people were taken away from their families, stripped of all their possessions, and held in some 24 internment camps as enemy aliens, some whose burial sites are still unknown. And since 2014, some 13,000 have died and 30,000 wounded in the “forgotten war” in eastern Ukraine at the hands of Russian aggressors.

Dear parishioners of Assumption Parish, Calgary, I share in the hurt and pain caused you by the recent vandalism at your holy place of worship, and I pray that words of peace and reconciliation prevail over criminal acts of vandalism and hate.

Dear faithful, but now, above all, it is a time to listen attentively to our Indigenous brothers and sisters, no matter how painful the reality of Residential Schools. They must speak. We must listen. Only then will truth be told, and heard, with the hope of reconciliation and a strengthening of the bond of our two peoples.

God bless,

Bishop David

Published on

Moleben to the Mother of God

Father Yuriy at Saint Nicholas the Wonderworker Parish, Victoria. 7PM 16 June 2021.

Published on

Moleben to the Mother of God

Father Yuriy at Saint Nicholas the Wonderworker Parish, Victoria. 7PM 9 June 2021.

Published on

Moleben to the Mother of God

Father Yuriy at Saint Nicholas the Wonderworker Parish, Victoria. 7PM 2 June 2021.